Літо любило нас, всюди чувся легкий джаз.
А вечорами хаос.
Пробували, що могли, ми ж такі молоді.
Час робити помилки.
Танцювали всю ніч, пліч о пліч.
Зустрічали світанки випадкові коханці.
Любов на одну мить.
А ми не зупинялись, просто не могли.
Бо ми ніколи вже не будемо такі.
Любили, кохали і довели.
Що вже ніколи ми не будемо такі.
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...
Плутали ночі-дні, кожен день вихідний.
Щасливі, хоч і на нулі, на нулі.
Знали всі, знали все і було байдуже вже.
Куди вечір занесе.
Танцювали всю ніч, пліч о пліч.
І вже музика, світло, та непомітно.
Час пролетів вмить.
А ми не зупинялись, просто не могли.
Бо ми ніколи вже не будемо такі.
Любили, кохали, і довели.
Що вже ніколи ми не будемо такі.
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...(х2)